Що не вміють робити діти з аутизмом?

Привіт! Мене звати Аліна Солдатова, я провідний нейропсихолог Центру Реальної Інклюзії «Ерудит», який знаходиться у Києві. Моя місія — допомагати дітям із різними особливостями розвитку, серед яких затримка мовлення, труднощі в навчанні, дефіцит уваги, гіперактивність, розлади аутистичного спектра (РАС), сенсорні порушення та інші стани, що впливають на їхній гармонійний розвиток. Я вірю, що кожна дитина має унікальний потенціал. Моя мета — допомогти розкрити цей потенціал, створивши сприятливі умови для впевненого та щасливого майбутнього. Разом ми зможемо підтримати вашу дитину на її шляху до самореалізації та гармонійного розвитку!

«У дитини з аутизмом немає вродженого «соціального компаса». Вона не ігнорує соціальні сигнали — вона їх не розпізнає. Саме тому соціальні навички для неї потребують такого ж навчання, як письмо чи математика».

У мультфільмі «Мій маленький принц» (2015) маленька дівчинка знайомиться з літнім пілотом — дивакуватим сусідом, який ділиться з нею історією про загадкового Принца з іншої планети. Хлопчик бачить світ не так, як дорослі: не через правила, успішність чи досягнення, а через символи, відчуття, тишу й істини, які неможливо виміряти. Він не завжди розуміє, чому люди так поспішають, чи чому вони говорять одне, а думають зовсім інше.

Хоч ця історія й казкова, вона передає спосіб мислення та сприйняття, який притаманний багатьом дітям — особливо тим, чий внутрішній світ виходить за межі звичних уявлень про «норму». Адже й у реальному житті чимало дітей, зокрема з аутизмом, сприймають світ інакше: не через логіку чи правила, а через відчуття, образи, сенси, які важко виміряти. Їх не потрібно виправляти — їх потрібно розуміти й приймати.

У цій статті ви дізнаєтеся, які навички та дії можуть бути складними для дітей з аутизмом, — і головне — як м’яко, з повагою та любов’ю підтримати їхній розвиток: не ламаючи, а допомагаючи розквітнути.

Які соціальні навички можуть бути недорозвинені у дітей з РАС?

Щодня ми обмінюємося поглядами, усмішками, жестами. Здається, що це відбувається інтуїтивно та механічно. Але насправді соціальні навички — не вроджений дар, а результат постійної підтримки, тисяч мікронавчань і спостережень із самого раннього віку.

У дітей з розладами аутистичного спектра цей шлях часто виглядає інакше. Комунікація може бути неочевидною, поведінка — нестандартною, а звичні правила взаємодії — складними для розуміння. Але за цим стоїть не байдужість, а інакша логіка сприйняття та обробки невербальної комунікації й соціальних сигналів.

До соціальних навичок, розвиток яких часто відбувається із затримкою або у зміненій формі у дітей з РАС, належать такі ключові вміння:

Встановлення контактів

Дитина може не дивитися в очі, не відповідати на ім’я, не ініціювати гру з іншими дітьми. З боку це може здаватися, як замкнутість або байдужість, але насправді це — особливості поведінки, пов’язані з тим, як мозок обробляє соціальну інформацію.
Дослідження 2010 року в Journal of Autism and Developmental Disorders показало: діти з аутизмом рідше включаються у спільну гру та мають обмежене розуміння неписаних соціальних правил.

Розпізнавання соціальних сигналів

У той час, як більшість дітей інтуїтивно зчитують емоції з міміки, погляду чи тону голосу, дитина з аутизмом може зосереджуватись на зовсім інших деталях — наприклад, на формі носа чи кольорі губ. Проблема не в тому, що вона не бачить обличчя — вона бачить його інакше. Але ці деталі не перетворюються автоматично в емоційні сигнали. У результаті — дитина може не розпізнавати, коли хтось засмучений, сердитий чи радий, хоча всі зовнішні ознаки емоції очевидні для інших.

Провідний дослідник у сфері аутизму Саймон Барон-Коен у своїй книзі The Essential Difference пояснює це явище як менш розвинену «теорію розуму» — здатність розуміти, що інші люди мають власні думки, емоції, наміри, які можуть відрізнятися від наших. Саме ця здатність дозволяє нам «читати між рядків», вловлювати підтексти, розуміти жарти, іронію чи приховане роздратування.

Взаємодія з однолітками

Навіть якщо інтелект дитини збережено, взаємодія з однолітками часто викликає тривогу. Соціальні коди — «що сказати у відповідь?», «як приєднатися до гри?», «коли варто замовкнути?» — залишаються нерозгаданими.

Пригадуєте героя з фільму «Чоловік на ім’я Отто» або хлопчика з книги «Неймовірно голосно і неймовірно близько»? В обох персонажів є дещо спільне — надзвичайно тонкий, вразливий емоційний світ, який, утім, не завжди легко розгледіти з першого погляду. Їхні емоції ніби загорнуті в особливу оболонку — вони глибокі, щирі, але виражаються інакше: мовчанням замість слів, тривогою замість сліз, різкістю там, де насправді боляче.
Це дуже схоже на те, як відчувають і реагують деякі діти в реальному житті — особливо ті, хто має особливості розвитку чи пережив складні події. Їхні емоції не менш сильні, просто вони не завжди можуть одразу показати, що саме відчувають. І це не «відстороненість», а просто інша мова — мова емоцій, яку нам, дорослим, потрібно навчитися чути.

Розуміння таких особливостей — перший крок до підтримки розвитку дитини. Сьогодні існують різні педагогічні підходи, що допомагають дітям з розладами аутистичного спектра адаптуватися до соціального середовища — не змінюючи себе, а відкриваючи свій унікальний спосіб бути з іншими.

З якими труднощами у розвитку мовлення стикаються діти з аутизмом?

Передусім, це не просто затримка в розвитку мовленнєвих навичок, а інакше вибудувана структура комунікації. За даними CDC, близько 40% дітей з аутизмом не розвивають функціональне мовлення. Тобто вони можуть говорити, але не для того, щоб взаємодіяти — а для повторення, самозаспокоєння чи в рамках знайомих сценаріїв.

У фільмі Rain Man герой Реймон, аутист, часто цитує телевізійні фрази. Це не просто його особливість — це адаптація. Світ здається йому надто хаотичним, і заздалегідь відомі фрази — як рятівний сценарій у незрозумілій реальності.

Ще одна типова ситуація: дитина з РАС знає багато слів, але не може з’єднати їх у зв’язне висловлювання. Вона не розуміє, як структурувати запитання чи відповісти на нього, бо гнучкість мислення порушена. Мова перестає бути інструментом обміну думками — вона перетворюється на набір формул, які не мають живої сили.

Крім того, у таких дітей часто відсутня або слабо розвинена уявна гра — той самий фундамент, на якому діти зазвичай будують соціальну взаємодію та мовленнєвий досвід. Без неї дитина не «програє» життєві сценарії, не вчиться домовлятись, торгуватись, ділитись — мовлення не стає засобом комунікації.

Що можуть зробити в таких випадках батьки?
Найважливіше — не змушувати, а підтримувати. Ось кілька батьківських порад:

Не чекайте "нормального" мовлення. Підтримуйте будь-які спроби спілкування — жестами, поглядом, картками.
Використовуйте короткі, зрозумілі фрази. Коментуйте дії дитини, як ніби озвучуєте мультфільм.
Читайте разом книги з яскравими ілюстраціями — це стимулює і мовлення, і уявну гру.
Не ігноруйте альтернативні способи комунікації: піктограми, мову жестів, спеціальні застосунки.
І головне — вірте, що мовлення розвивається не за календарем, а за внутрішньою логікою самої дитини.

Запишіться на консультацію

Отримайте швидку консультацію щодо фахівців, методик або напрямків нашого центру. Наш адміністратор зв'яжеться з вами найближчим часом та відповість на всі запитання.

+38 (066) 119 70 20

Які сенсорні обмеження характерні для дітей з аутизмом?

Коли батьки чують діагноз «аутизм», за ним одразу з’являється сотня питань. Одне з них — чому моя дитина не реагує на звук, світло чи дотик так, як інші? Саме з таким запитанням до інклюзивного центру «Ерудит» у Києві звернулися батьки чотирирічної Еліни.

Як нейропсихолог, я щодня працюю з дітьми, які мають різні порушення розвитку, і дуже часто стикаюся з тим, що сенсорні особливості дитини — це не другорядна проблема, а ключ до її емоційного, когнітивного й соціального розвитку.

У Еліни вже був діагностований аутизм, але найбільше батьків турбувало те, що вона майже не реагувала на звуки, ігнорувала яскраве світло та не помічала дотиків — ніби світ проходив повз неї, залишаючись десь за межами її сприйняття. Її поведінка свідчила про гіпочутливість — знижену сенсорну чутливість до зовнішніх стимулів.

Це створювало труднощі, як у побуті, так і в навчанні: дівчинка не озиралася, коли її кликали, не розуміла, коли хтось до неї наближається, і не проявляла інтересу до іграшок, які зазвичай викликають захоплення в однолітків.

Ми почали з розробки індивідуального плану, що передбачав комплексну терапію аутизму з акцентом на сенсорну інтеграцію. За допомогою спеціальних вправ для стимуляції дотику, вестибулярної системи та слухового сприйняття ми поступово відкривали для Еліни світ відчуттів, який раніше був для неї ніби зам’ючений.

Через кілька тижнів ми побачили перші ознаки змін: Еліна почала частіше фіксувати погляд, звертати увагу на звуки, сміятися під час гри. Кожен такий момент — це доказ того, що сенсорна чутливість дитини з аутизмом може й повинна стати предметом цілеспрямованої роботи.

Сенсорні особливості — не те, що потрібно "виправити", а те, що потрібно зрозуміти. Історія Еліни — це ще одне нагадування, що терапія аутизму починається не з мовлення чи навчання, а з найосновнішого — здатності відчути світ навколо себе.

Діагностика дитячого аутизму в інклюзивному центрі «Ерудит»

Розуміння потреб кожної дитини з РАС потребує уважного, професійного та індивідуального підходу. У Центрі «Ерудит» у Києві ми приділяємо особливу увагу діагностиці аутизму, щоб не лише виявити труднощі, а й розкрити потенціал дитини. Наші корекційні методи адаптуються відповідно до її унікальних особливостей, забезпечуючи ефективну підтримку та розвиток.

Пропоную ознайомитися із ключовими етапами діагностики аутизму, які ми проводимо в нашому центрі, щоб зробити процес максимально зрозумілим і прозорим:

1.Клінічний огляд
Це перший етап, на якому спеціаліст — психіатр чи психолог — спостерігає за поведінкою дитини та її реакціями на різні стимули. Наші фахівці детально аналізують ключові аспекти розвитку: комунікативні навички, соціальну взаємодію, рівень зацікавленості та наявність стереотипних поведінкових особливостей.

2.Батьківські опитування
Цей етап передбачає збір інформації від батьків або опікунів про розвиток та поведінку дитини. Ми створили спеціальні анкети та опитувальники, спрямовані на виявлення можливих ознак аутизму.

3.Спостереження
Наші спеціалісти спостерігають за дитиною в різних середовищах — у школі, дитячому садку чи вдома, щоб оцінити її взаємодію з оточенням та однолітками.

4.Скринінгові інструменти
На цьому етапі ми застосовуємо спеціальні анкети та тести для виявлення ознак аутизму.

5.Психологічне та медичне обстеження
Ми також проводимо комплексну оцінку розвитку дитини, аналізуючи її мовлення, інтелектуальні можливості та фізичне здоров’я. Для цього використовуємо різні психологічні тести, медичні обстеження та інші діагностичні методики.

6.Лабораторні дослідження
У деяких випадках ми проводимо додаткові лабораторні аналізи, щоб виключити інші медичні стани, які можуть впливати на поведінку та розвиток дитини.

Якщо у вас є запитання чи сумніви щодо особливостей розвитку вашої дитини, не вагайтеся звертатися за допомогою! Наш Центр Реальної Інклюзії «Ерудит» забезпечує індивідуальний підхід до кожної дитини, враховуючи її особливості, потреби та сильні сторони.
Не відкладайте турботу про найважливіше – майбутнє ваших дітей!

Зв'яжіться з нами

Erudite

Київ, РЦ "Блокбастер", пр. С. Бандери, 34В

Київ, ТРЦ "Артмолл", вул. Ак. Заболотного, 37

Київ, ТРЦ COSMO MULTIMALL, вул. Вадима Гетьмана, 6

Київ, проспект Соборності 19

Наші локації

+38 066 119 70 20

erudit.artmall@gmail.com