Як навчити дитину з аутизмом образному мисленню

Діти з аутизмом мають унікальний спосіб сприйняття світу — не гірший і не кращий, просто інакший. Їхній розум налаштований на чіткість, закономірності та структуру. Часто вони мислять так, ніби світ — це складна, але логічна система, яку можна зрозуміти, якщо знати правила. Цей феномен пояснює відомий нейропсихолог, професор Кембриджського університету Саймон Барон-Коен. Він назвав це системним мисленням (systemizing) — здатністю створювати логічні моделі реальності, помічати деталі, структурувати інформацію, слідувати правилам і законам (Baron-Cohen, 2002).

Саме тому багато дітей з аутизмом захоплюються числами, розкладами, механізмами, комп’ютерними програмами або навіть маршрутами громадського транспорту. Наприклад, один хлопчик з аутизмом міг назвати точний розклад усіх потягів лондонського метро — і це не виняток, а характерний приклад гіперсистематизації.

Однак така логічна точність сприйняття світу ускладнює інші важливі аспекти розвитку — зокрема, образне мислення, емоційну інтуїцію та розуміння соціальних контекстів. Метафора «серце розбите» може звучати для дитини з аутизмом, як біологічна тривога: адже серце — це орган, а не носій емоцій. Символи, художні образи або вигадані персонажі, які є зрозумілими іншим дітям, часто викликають у них здивування.
Цікавий факт: дослідження показали, що коли типовим дітям показують сцени з фільмів і просять пояснити поведінку героїв, вони часто говорять про емоції та наміри. А діти з аутизмом — про деталі: колір стін, точну кількість предметів у кімнаті, що хтось порушив правило, сидячи не на своєму місці.

Розуміння того, як діти з аутизмом сприймають світ, дозволяє нам не тільки краще взаємодіяти з ними, а й цінувати їхню інакшість. Це не порушення, а альтернативний спосіб мислення — глибокий, логічний, часом геніальний. Якщо ми створимо простір, де ця інакшість буде не лише прийнята, а й розвиватися, суспільство отримає не «проблему», а потужний ресурс.

Як ми вже з’ясували, образне мислення — це міст між внутрішніми переживаннями дитини та зовнішньою реальністю. Особливо для дітей з аутизмом, у яких традиційні способи спілкування можуть бути обмеженими, розвиток цієї здатності перетворюється на важливий інструмент самовираження, емоційного контакту та формування ідентичності.

Попри всі труднощі, існують науково обґрунтовані методики навчання, які допомагають поступово розвивати здатність до уявної взаємодії. Їхня ефективність базується на трьох китах: безпечне середовище, поетапне занурення в діяльність та індивідуальна адаптація до сенсорних і когнітивних особливостей дитини. Саме завдяки цим підходам відкривається шлях до глибшого розуміння, емоційної гнучкості та креативності:

• Арт-терапія

Арт-терапія — це не просто творчий процес, а форма альтернативної комунікації для дітей, які не використовують мову у звичний спосіб. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі The Arts in Psychotherapy (2015), регулярна участь в арттерапевтичних заняттях сприяє розвитку емоційної виразності та креативного мислення у дітей з розладами аутистичного спектра.

Потужний приклад цілющого впливу мистецтва зображено у фільмі «Темпл Ґрандін» (Temple Grandin, 2010) — біографічній стрічці про жінку з аутизмом, яка згодом стала професоркою зоології та відомою захисницею прав людей з розладами аутистичного спектра. У дитинстві Темпл майже не розмовляла та була ізольованою від соціуму, але робота з візуальними образами — малювання, створення креслень, візуалізація — допомогли їй почати самовираження та встановлювати зв’язок зі світом.

• Казкотерапія

Казки — це давня мова символів, через яку людство тисячоліттями передавало знання, страхи й моральні дилеми. Вони були не лише розвагою, а своєрідною психологічною картою — кодом досвіду, зашифрованим у образах вовків, лісів, принців і драконів. Для дитини з аутизмом казкотерапія може стати делікатним, але ефективним інструментом для встановлення контакту з її внутрішнім світом. Адже казку можна не тільки читати, а й ілюструвати, інсценізувати, програвати з ляльками чи навіть створювати власну — у цьому процесі народжується контакт, емоція, сенс.

У книзі «Казкотерапія: практика й ідеї» описаний випадок, коли хлопчик, який довго не виражав свої емоції, зміг через історію про «залізного хлопчика» вперше сказати: «Мені страшно». Один символ — як пробите вікно у світ емоцій.

• Рольові ігри

Рольові ігри, ляльковий театр, театралізовані сценки — це простір, де можна бути ким завгодно: сміливим лицарем, мудрою совою або веселим водієм автобуса. Тут тіло стає інструментом вираження, а дія — продовженням думки.

Метод Floortime, розроблений дитячим психіатром і професором Стенлі Ґрінспеном — новатором у сфері розвитку емоційного інтелекту, — ґрунтується на простій, але концептуально важливій ідеї: дорослий не має вести дитину, а має слідувати за нею. У грі не нав’язується сюжет — він формується спільно, у моменті, через живий емоційний контакт. Навіть якщо ззовні така гра здається хаотичною, саме в цьому процесі розвивається уява, зароджується емпатія та поступово формується логічне мислення.

У численних дослідженнях зазначається, що діти з аутизмом, які регулярно займаються рольовими іграми, краще ідентифікують емоції, розуміють соціальні ролі та стають більш гнучкими у поведінці.

• Конструювання

Лего, магнітні блоки, пісочниці з фігурками — конструювання може бути, як інженерною задачею, так і мистецтвом. Воно дає змогу структурувати хаотичний світ, перетворюючи його на щось зрозуміле та кероване.
Цей процес сприяє не лише розвитку моторики, а й розвиває мислення — адже дитина у своїй уяві будує не просто башту з кубиків, а замок принцеси, портал до далеких галактик чи будинок мрії, наповнений власними сенсами та історіями.

Розвиток образного мислення у дітей з аутизмом — це не допоміжна опція, а фундаментальна складова психоемоційної зрілості, яка формує здатність дитини до самовираження, адаптації та побудови внутрішньої цілісності.

Як нейропсихолог інклюзивного центру «Ерудит» у Києві, я щодня працюю з дітьми, які мають різні порушення розвитку. У цій роботі я знову і знову переконуюся: саме батьківська підтримка є тією основою, що допомагає дитині з особливими потребами рухатися вперед, долати труднощі й відкривати в собі нові можливості.

У жовтні 2024 року до нашого центру звернулися батьки 6-річного хлопчика, на ім'я Гліб. Їм уже поставили попередній діагноз — розлад аутистичного спектра. Але, як це часто буває, залишалося багато запитань, сумнівів і, найголовніше, — щире бажання зрозуміти, як саме допомогти синові розвиватися.

Мама Гліба звернулася до нас із дуже точним і водночас тривожним запитом:
«Чи можуть ігри допомогти моєму синові навчитися фантазувати та мислити образно?»
Таке хвилювання було цілком зрозумілим: хлопчик майже не проявляв інтересу до сюжетно-рольових ігор, не розігрував сценок з іграшками, мав труднощі з уявою й майже не взаємодіяв з однолітками. Здавалося, що він «живе у своєму світі», і батьки щиро прагнули допомогти йому поступово відкритися до взаємодії та спілкування.

Ми пояснили: образне мислення — це не лише про творчість. Це — базова когнітивна навичка, яка дозволяє дитині уявляти, планувати, розуміти взаємозв’язки та орієнтуватися в соціальному середовищі. Воно критично важливе для навчання, спілкування та адаптації у світі.

Наш план занять включав:

• Рольові ігри — ми вчили Гліба бути «лікарем», «продавцем», «пожежником». Через ці ролі дитина навчалася емоційної виразності, розуміння соціальних норм і моделей поведінки.
• Будівництво з LEGO — просторові конструкції допомагали розвивати не лише моторику, а й уяву: замки, ферми, дракони народжувалися з набору простих деталей.
• Ігри з відкритим сюжетом — ми демонстрували, як одна й та сама іграшка може ставати ким завгодно: супергероєм, тваринкою, астронавтом. Усе залежить від фантазії дитини.

Через кілька тижнів регулярних терапевтичних вправ сталося те, що цілком заслужено можна назвати маленьким проривом: Гліб почав сам вигадувати історії, залучати до гри іграшки, пропонувати батькам «пограти в магазин», а згодом навіть намагався запросити до гри молодшого братика.

Ця історія — не лише про розвиток образного мислення. Вона про силу батьківської віри й про те, як підтримка, співпраця та щире бажання допомогти можуть стати каталізатором справжніх змін у розвитку дитини.

Розуміння потреб кожної дитини з РАС потребує уважного, професійного та індивідуального підходу. У Центрі «Ерудит» у Києві ми приділяємо особливу увагу діагностиці аутизму, щоб не лише виявити труднощі, а й розкрити потенціал дитини. Наші корекційні методи адаптуються відповідно до її унікальних особливостей, забезпечуючи ефективну підтримку та розвиток.

Пропоную ознайомитися із ключовими етапами діагностики аутизму, які ми проводимо в нашому центрі, щоб зробити процес максимально зрозумілим і прозорим:

1.Клінічний огляд
Це перший етап, на якому спеціаліст — психіатр чи психолог — спостерігає за поведінкою дитини та її реакціями на різні стимули. Наші фахівці детально аналізують ключові аспекти розвитку: комунікативні навички, соціальну взаємодію, рівень зацікавленості та наявність стереотипних поведінкових особливостей.

2.Батьківські опитування
Цей етап передбачає збір інформації від батьків або опікунів про розвиток та поведінку дитини. Ми створили спеціальні анкети та опитувальники, спрямовані на виявлення можливих ознак аутизму.

3.Спостереження
Наші спеціалісти спостерігають за дитиною в різних середовищах — у школі, дитячому садку чи вдома, щоб оцінити її взаємодію з оточенням та однолітками.

4.Скринінгові інструменти
На цьому етапі ми застосовуємо спеціальні анкети та тести для виявлення ознак аутизму.

5.Психологічне та медичне обстеження
Ми також проводимо комплексну оцінку розвитку дитини, аналізуючи її мовлення, інтелектуальні можливості та фізичне здоров’я. Для цього використовуємо різні психологічні тести, медичні обстеження та інші діагностичні методики.

6.Лабораторні дослідження
У деяких випадках ми проводимо додаткові лабораторні аналізи, щоб виключити інші медичні стани, які можуть впливати на поведінку та розвиток дитини.

Якщо у вас є запитання чи сумніви щодо особливостей розвитку вашої дитини, не вагайтеся звертатися за допомогою! Наш Центр Реальної Інклюзії «Ерудит» забезпечує індивідуальний підхід до кожної дитини, враховуючи її особливості, потреби та сильні сторони.
Не відкладайте турботу про найважливіше – майбутнє ваших дітей!