Привіт! Мене звати Аліна Солдатова, і я провідний нейропсихолог Центру Реальної Інклюзії «Ерудит». Моя місія — допомагати дітям із різними особливостями розвитку, серед яких затримка мовлення, труднощі в навчанні, дефіцит уваги, гіперактивність, розлади аутистичного спектра (РАС), сенсорні порушення та інші стани, що впливають на різнобічний розвиток. Я вірю, що кожна дитина має унікальний потенціал. Моє завдання — допомогти розкрити цей потенціал, створивши сприятливі умови для впевненого та щасливого майбутнього. Разом ми зможемо підтримати вашу дитину на її шляху до самореалізації та гармонійного розвитку!
«Немає єдиного універсального підходу до роботи з аутизмом — ефективність забезпечує поєднання перевірених методів у тандемі з батьківською підтримкою».
У XVIII столітті французький лікар Жан Ітар зафіксував історію загадкової дитини, знайденої в лісах Аверону — хлопчика, який не говорив, уникав поглядів і не виявляв емоційної реакції на людей. Тодішнє суспільство назвало його «дикуном», не маючи розуміння причин його поведінки. Сьогодні ж науковці сходяться на думці: він, найімовірніше, був дитиною з аутизмом. Його намагались «перевиховати», не усвідомлюючи, що хлопчику була потрібна не дисципліна, а підтримка — делікатна, чутлива до його унікального способу сприйняття реальності.
Минуло більше двох століть. І тепер ми краще розуміємо особливості розвитку таких дітей. Світ має в арсеналі десятки підходів: від нейропсихологічної корекції до сенсорної інтеграції, арт-терапії, взаємодії з тваринами, ігрових та поведінкових методик. Але чи всі ці методи дійсно ефективні?
Чи не ризикують батьки втратити найважливіше — час, енергію, емоційний ресурс — на підхід, який не дає результату?
У цій статті ми розглянемо найпопулярніші методи роботи з аутизмом, оцінюючи їхню ефективність крізь призму наукових досліджень. І головне — дізнаємось, який із них визнається «золотим стандартом» у сучасній терапії.
Чому дітям з РАС потрібен індивідуальний підхід?
Як нейропсихолог інклюзивного центру «Ерудит» у Києві, я щодня стикаюсь із викликами, які лякають батьків і стають початком великої роботи для нас, фахівців. Але найбільше надихає не методика і не діагноз — а сила родинної любові, яка здатна змінювати реальність.
Історія Руслана розпочалася з візиту до сімейної лікарки, коли хлопчику було чотири роки. Його мама звернулася до нас після обов’язкового медичного огляду перед вступом до дитячого садка. Лікарка порекомендувала пройти діагностику, адже хлопчик не розмовляв, не реагував на ім’я, не взаємодіяв з іншими дітьми, а іноді навіть здавалося, що він не чує, коли до нього звертаються.
Після комплексної діагностики, яка включала: клінічне інтерв’ювання, тестування за шкалами ADOS-2, CARS та нейропсихологічну оцінку, Руслану було встановлено діагноз — розлад аутистичного спектра.
Коли батьки почули слово «аутизм», вони мовчки переглянулись. У їхніх очах було нерозуміння, тривога і тисячі думок, які не встигали злітати з вуст. Ми вже знали: працювати доведеться не лише з Русланом, а й з ними.
Для маленького пацієнта ми розробили індивідуальну корекційну програму, що поєднувала кілька підходів: