Привіт! Мене звати Аліна Кушка, і я логопед-дефектолог Центру Реальної Інклюзії «Ерудит». Моя місія – допомагати дітям з особливими освітніми потребами розвивати мовлення, комунікативні та пізнавальні навички. Я прагну допомогти кожній дитині подолати мовленнєві та когнітивні бар’єри, відкриваючи шлях рівного доступу до освіти та самореалізації. Разом ми зможемо побудувати комфортне й сприятливе середовище, у якому ваша дитина почуватиметься впевнено, радітиме кожному досягненню та зможе повністю розкрити свій потенціал.
«Ознаки затримки психомовленнєвого розвитку у дитини найчастіше проявляються не лише у пізньому формуванні мовлення, а й у труднощах комунікації, обмеженій грі та повільному засвоєнні нового — це своєрідні сигнали, які вимагають уважного спостереження та своєчасної допомоги фахівця».
Коли відомий швейцарський психолог і філософ Жан Піаже спостерігав за власними дітьми, він наголошував: «Мова — це не просто спосіб вираження думки, вона і є думка». І справді, перші слова малюка — це наче ключ до світу ідей, почуттів і відкриттів. Але що робити, якщо ці слова не з’являються так швидко, як очікують батьки? Якщо мовчання затягується, а спроби спілкуватися залишаються лише у вигляді жестів чи звуків?
У медицині та психології ця особливість має свою назву — затримка психомовленнєвого розвитку (ЗПМР). Хоча сам термін може здаватися надто академічним і сухим, за ним ховається дуже особиста й чутлива реальність для багатьох сімей. Адже кожна мама й кожен тато, почувши, що їхня дитина нібито «не встигає» за певними нормами розвитку, починає хвилюватися: чи зможе вона наздогнати однолітків, чи не створить це перешкод у навчанні, спілкуванні та шкільному житті?
В цій статті ми розглянемо найпоширеніші ознаки затримки психомовленнєвого розвитку у дітей, аби допомогти батькам вчасно розпізнати перші дзвіночки й надати дитині необхідну підтримку.
Основні ознаки мовленнєвої затримки